ОСНОВНІ ОРІЄНТИРИ ВИХОВАННЯ

ОСНОВНІ ОРІЄНТИРИ ВИХОВАННЯ

учнів 1-12-х класів загальноосвітніх навчальних закладів України

(програма)

РОЗДІЛ І.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ОСНОВНИХ ОРІЄНТИРІВ

ВИХОВАННЯ УЧНІВ 1-12-Х КЛАСІВ

ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ

Процес становлення незалежної демократичної України з її праг­ненням стати повноправним членом європейської спільноти перед­бачає всебічне утвердження в суспільному та індивідуальному бутті цивілізованих норм життя на основі загальнолюдських цінностей та духовних, моральних і культурних засад життя українського народу. Тому мета сучасного освітнього процесу — не тільки сформувати необхідні компетенції, надати ґрунтовні знання з різних предметів, ай формувати громадянина, патріота; інтелектуально розвинену, духовно і морально зрілу особистість, готову протистояти викликам глобалізації життя.

У глобальному світовому суспільстві молодь не повинна втра­чати свою індивідуальність, глибоке відчуття єдності з українським народом, повагу до його духовних, моральних і культурних над­бань. Незалежно від своєї національності та світогляду учень має змогу дізнатися про духовне коріння української нації, моральні традиції інших національностей, які складають єдиний народ України. Засвоєння основ знань про традиційні духовні, моральні і культурні цінності, про духовну культуру української та інших національностей, які живуть в нашій державі, сприятиме взаємному порозумінню, консолідації українського народу, вихованню поваги до кожного, а також тих, хто має відмінні погляди.

Філософія і методологія освіти виконують важливу роль у справі формування свідомості молодого покоління. Та для різнобічного і гармонійного розвитку зростаючої особистості треба, щоб освіт­ній процес будувався не тільки на науковому осмисленні дійсності, а й на духовних, моральних і культурних цінностях українського народу і всього людства.

Духовно-моральний стан суспільства                                         

Основою сучасного виховного процесу є людина як найвища цінність. Головною тенденцією виховання стає формування систе­ми ціннісного ставлення особистості до соціального і природного ч довкілля та самої себе. Набирає сили тенденція гармонійного поєд­нання інтересів учасників виховного процесу: вихованця, котрий прагне вільного саморозвитку і збереження своєї індивідуальності; суспільства, зусилля якого спрямовуються на моральний самороз­виток особистості; держави, зацікавленої у тому, щоб діти зростали  громадянами-патріотами, здатними забезпечити країні гідне місце  у цивілізованому світі.

Сучасному вихованню має бути повною мірою властива випе­реджувальна роль у демократичному процесі державотворення, воно має стати засобом відродження національної культури, зупинення соціальної деградації, стимулом пробудження високих моральних якостей — совісті, патріотизму, людяності, почуття громадянської і власної гідності, творчої ініціативи тощо; засобом самоорганізації, особистісної відповідальності дітей та молоді; запо­рукою громадянського миру і злагоди в суспільстві.

Нині значно розвинулись громадянські цінності виховання, освіт­ні заклади стали відкритими для батьків, громадських організацій. Розширюється кількість суб'єктів виховного впливу, узгоджуються їхні дії. Успішно здійснюються всеукраїнські заходи й акції з акти­візації моральної позиції дітей та учнівської молоді.

Стан духовної культури і моралі суспільства як у світі, так і в Украї­ні викликає занепокоєння. Корозія усталених духовних цінностей є наслідком прагматизації життя, пропаганди насилля, нехтування правових, моральних, соціальних норм і за своїми масштабами становить глобальну соціальну проблему.

Відсутність у частини молоді навичок конструктивного спіл­кування, загальних принципів розуміння сутності найпростіших соціальних процесів і явищ призводить до конфліктів, стресових ситуацій, неадекватної соціальної поведінки. Як наслідок — «втеча молоді від реальної дійсності» в алкоголізм, наркоманію, віртуальне комп'ютерне середовище.

Духовні чесноти українського народу втрачають свою дієвість. Упродовж останнього десятиріччя зруйновано традиційні для укра­їнців цінності, які гармонізують відносини людини з суспільством. Для досягнення матеріального життєвого успіху як головної мети пропагуються аморальні засоби. Це спричиняє загальну кризу моральності.

Сучасна психолого-педагогічна наука вважає джерелом моти­вації вчинків людини, її поведінки систему та ієрархію внутрішніх цінностей. У психічно здорової людини ця система має три рівні: на нижчому рівні — особисті та матеріальні цінності (власні потре­би, задоволення); на середньому — культурні цінності (мистецтво, наука, загальнонародні надбання, правопорядок); на вищому — духовні цінності (ідеали, ціннісні настанови, обов'язок перед сус­пільством).

             Соціальні умови, що продукують меркантильність і цинізм, призводять до деформації системи цінностей у доволі значної кількості громадян України. Знецінюється одвічне: любов, сім'я, культурні і. цінності; гіпертрофується матеріальне та культивуються особисті потреби і задоволення. Зниження рівня суспільної та особистої моралі, сприйняття молоддю гедоністичних настанов, раннє статеве життя ведуть до формування особистості, котра не здатна створити міцну сім'ю, народити і виховати дітей. Як наслідок — поглиблю­ється демографічна криза.

Складні проблеми постали перед інститутом сучасної сім'ї. Діти, які виростають у неблагополучних сім'ях, недостатньо соціально зрілі, агресивні, а тому адекватно не сприймаються однолітками, що утруднює їхній особистісний розвиток.

Мета та принципи виховання

Метою виховання є формування морально-духовної життєво компетентної особистості, яка успішно самореалізується в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал. Виховна мета є спільною для всіх ланок системи виховання та є критерієм ефективності виховного процесу.

У процесі привласнення особистістю вироблених людством морально-духовних цінностей коригується її потребнісна, когнітивна та діяльнісна сфери. Загальній меті виховання підпорядковується спеціально спроектована система супідрядних, поетапно конкретизованих цілей за напрямами виховання, сконцентрованих на ч вихованні цінностей природи, культури, соціальних цінностей та цінностей «Я». Послідовне досягнення цих цілей дедалі більше наближає вихователя до мети як ідеального образу вихованої особистості.

Основні принципи виховання                                             

Принцип національної спрямованості. Передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідного краю, свого народу, шанобливе ставлення до його культури; повагу, толерантне ставлення до культури всіх національностей, які про­живають в Україні.

Принцип культуровідповідності. Вихованець і педагог спільними зусиллями перетворюють зміст історичного морально-етичного досвіду людства на систему відкритих проблем. Така проблематизація моральної культури слугує джерелом особистісного розвитку дитини, умовою засвоєння нею загальнокультурних надбань, а саме виховання здійснюється як культурологічний процес, формування базису культури особистості.

Принцип цілісності. Виховання організується як системний педагогічний процес; спрямовується на гармонійний та всебічний розвиток особистості, формування в неї цілісної картини світу. Передбачає наступність в реалізації напрямів та етапів виховної роботи на різних освітніх рівнях: охоплює всі сфери життєдіяльності дітей та учнівської молоді; здійснюється різними соціальними інсти­тутами, а також у навчальній та позанавчальній діяльності.

Акмеологічний принцип. Вихователь будує виховний процес так, щоб вихованець засвоїв найвищі морально-духовні цінності; ство­рює умови для оптимальної самореалізації підростаючої особистос­ті, розвитку її індивідуальних можливостей і здібностей. Напрями виховної роботи втілюються у відповідних результатах — міцно й органічно засвоєних загальнолюдських і національних цінностях, стратегії життя, яка передбачає постійний рух до здійснення нових, соціально значущих задумів; формування умінь долати труднощі, прогнозувати наслідки своїх учинків; здатності свідомо приймати рішення.

Принцип суб'єкт-суб'єктної взаємодії. Учасники виховного про­цесу є рівноправними партнерами у процесі спілкування, ставлять­ся уважно до поглядів один одного, визнають право на відмінність, узгоджують свої позиції. Вихователь уникає жорстких приписів, не ставиться до вихованця як до пасивного об'єкта своїх впливів; зважає на його психічний стан, життєвий досвід, систему звичок і цінностей; виявляє емпатію, вдається до конструктивних та про­дуктивних виховних дій; схильний до творчості та педагогічної рефлексії.

Принцип адекватності виховання до психологічних умов розвит­ку особистості. Вихователь зосереджує свою увагу на дитині, бере до уваги її вікові та індивідуальні особливості, не форсує її розвитку, задовольняє фундаментальні потреби дитини (у розумінні, визнанні, сприйнятті, широкому ставленні до неї); виробляє індивідуальну програму її розвитку; стимулює розвиток в особистості свідомого ставлення до своєї поведінки, діяльності, життєвого вибору.

Принцип особистісної орієнтації. Означає, що загальні закони психічного розвитку проявляються у кожної дитини своєрідно і непо­вторно. Педагог культивує у зростаючої особистості почуття самоцінності, впевненості у собі, визнає її право на вільний розвиток та реалізацію своїх здібностей; не обмежує її в правах почуватися індивідуальністю; виробляє оптимістичну стратегію розвитку кож­ного вихованця; спрямовує зусилля на розвиток світогляду, само­свідомості, культури потреб, емоційної сприйнятливості, довільної поведінки, базових якостей особистості.

Принцип превентивності. Держава, виховні інститути здійсню­ють профілактику негативних проявів поведінки дітей та учнівської молоді, допомагають їм виробити імунітет до негативних впливів соціального середовища. При цьому має бути забезпечена сис­тема заходів економічного, правового, психолого-педагогічного, соціально-медичного, інформаційно-освітнього характеру з фор­мування позитивних соціальних настанов, запобігання вживанню наркотичних речовин та різним проявам деструктивної поведінки, відвернення суїцидів та формування навичок безпечних статевих стосунків.

Принцип технологізації. Виховний процес передбачає науко­во обгрунтовані дії педагога та відповідно організовані ним дії вихованців, підпорядковані досягненню спеціально спроектованої системи виховних цілей, що узгоджуються з психологічними меха­нізмами розвитку особистості та ведуть до кінцевої мети виховання. Побудований таким чином виховний процес має ознаки проективності, певною мірою гарантує позитивний кінцевий результат.

Вказані принципи складають певну систему. Кожний принцип як важлива складова системи взаємопов'язаний з іншими, їх гармо­нійне поєднання є запорукою ефективного виховного процесу.

Зміст виховання

Сучасний зміст виховання в Україні — це науково обгрунтована система загальнокультурних і національних цінностей та відповідна - сукупність соціально значущих якостей особистості, що характери­зують її ставлення до суспільства і держави, інших людей, природи, мистецтва, самої себе. Виховання здійснюють для ідентифікації вихованця із загальновизначеними цінностями і якостями. Система цінностей і якостей особистості розвивається і виявляється через її власне ставлення.

Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави виявляється у патріотизмі, національній самосвідомості, правосві­домості, політичній культурі та культурі міжетнічних відносин.

Патріотизм виявляється в любові до свого народу, повазі до українських звичаїв і обрядів, відчутті своєї належності до України, усвідомленні спільності власної долі з долею Батьківщини, доскона­лому володінні української мовою. Національна самосвідомість — це особиста ідентифікація із своєю нацією, віра в духовні сили та майбутнє; воля до праці на користь народу; усвідомлення мораль­них та культурних цінностей, знання історії, звичаїв, обрядів, сим­воліки; система вчинків, які мотивуються любов'ю, вірою, волею, осмисленням відповідальності перед своєю нацією. Розвинена правосвідомість виявляється в усвідомленні особистістю своїх прав, свобод, обов'язків, свідомому ставленні до законів та дер­жавної влади. Політична культура — це політична компетентність (наявність знань про типи держав, політичні організації та інституції, принципи, процедури й регламенти суспільної взаємодії, виборчу систему), а також лояльне й водночас вимогливе ставлення грома­дян до держави, її установ, органів влади, здатність брати активну участь в ухваленні політичних рішень. Культура міжетнічних відносин передбачає поважання дітьми та учнівською молоддю прав людини; сформованість інтересу до представників інших народів; толерантне ставлення до їхніх цінностей, традицій, мови, вірувань; уміння виважено поступатися своїми інтересами на догоду етнічним та релігійним групам заради громадянської злагоди.

Ціннісне ставлення до людей виявляється у моральній актив­ності особистості, прояві чуйності, чесності, правдивості, працелюб­ності, справедливості, гідності, милосердя, толерантності, совісті, терпимості до іншого, миролюбності, доброзичливості, готовності допомогти іншим, обов'язковості, добросовісності, ввічливості, делікатності, тактовності; вмінні працювати з іншими; здатності про­щати і просити пробачення, протистояти виявам несправедливості, жорстокості. Показник моральної вихованості особистості — це єдність моральної свідомості та поведінки, єдність слова і діла, наявність активної за формою та моральної за змістом життєвої позиції.

Характер ставлення особистості до соціального довкілля змі­нюється з віком. У молодшому шкільному віці дитина оволодіває елементарним умінням та навичками підтримки та збереження міжособистісної злагоди, запобігання та мирного розв'язування конфліктів; здатністю брати до уваги думку товаришів та опо­нентів; орієнтацією на дорослого як носія суспільних еталонів та морального авторитета. У підлітковому віці зростає цінність друж­би з однолітками, відбуваються емансипація від безпосереднього впливу дорослих, розширюється сфера соціального спілкування, засвоюються суспільні цінності, формуються соціальні мотиви поведінки, виникає критичне ставлення до людей як регулятор поведінки. У юнацькому віці збільшується кількість виконуваних старшокласником соціальних ролей, зростають вимоги до відпо­відальності за дії та вчинки, формуються мотиви самовизначення, вдосконалюється вміння керуватися свідомо поставленою метою, зростає роль самостійних форм діяльності: формується суспільна активність.

Ціннісне ставлення до природи формується у процесі екологіч­ного виховання і виявляється у таких ознаках: усвідомленні функцій природи в житті людини, самоцінності природи; почутті особистої причетності до збереження природних багатств, відповідальності за них; здатності особистості гармонійно співіснувати з природою; критичній оцінці споживацько-утилітарного ставлення до при­роди, яке призводить до порушення природної рівноваги, появи екологічної кризи; вмінні протистояти проявам такого ставлення доступними способами; активній участі у практичних природоохо­ронних заходах: здійсненні природоохоронної діяльності з власної ініціативи; посильному екологічному просвітництві. Ціннісне став­лення до природи і сформована на його основі екологічна культура є обов'язковою умовою сталого розвитку суспільства, узгодження економічних, екологічних і соціальних чинників розвитку.

Ставлення вихованців до природи має специфічні вікові осо­бливості. Молодшому шкільному віку властиве непрагматичне ставлення, що грунтується на суб'єктифікації, коли природні об'єкти стають «значущими іншими»; посилюються мотиви спілкування з природою. Для підліткового віку характерне ставлення до природи як до об'єкта охорони, а не користі. Наприкінці цього віку виникає «об'єктна» настанова користі. При цьому виявляється суперечли­вість у ставленні до природи: прагматичні настанови декларуються природоохоронними мотивами. Юнацькому віку властиве об'єктно-непрагматичне ставлення до природи, що грунтується на естетичній настанові.

Ціннісне ставлення до мистецтва формується у процесі есте­тичного виховання і виявляється у відповідній ерудиції, широкому спектрі естетичних почуттів, діях і вчинках, пов'язаних з мистецт­вом. Особистість, якій властиве це ставлення, володіє системою елементарних мистецьких знань, адекватно сприймає художні твори, здатна збагнути та виразити власне ставлення до мистецтва, прагне та вміє здійснювати творчу діяльність у мистецькій сфері.

Естетичне виховання спрямоване на розвиток у зростаючої особистості широкого спектра почуттів — здатності збагнути та виразити власне ставлення до мистецтва. Важливим є сприймання об'єктів довкілля як естетичної цінності, ерудиція у галузі мистецтва (володіння системою елементарних мистецьких знань, понять, термінів, адекватне сприйняття художніх творів, творча діяльність в мистецькій сфері), власний погляд на світ, здатність радіти за інших як ознака духовної зрілості.

Використовуючи мистецтво як основний чинник естетичного виховання, педагог враховує вікові особливості школярів: відкри­тість учнів початкової школи до сприймання художніх творів, їхню емоційну мобільність та готовність з насолодою виконувати творчі завдання; концентрацію підлітків на пізнанні свого внутрішнього світу, а отже, використанні мистецтва як засобу духовного станов­лення, що проходить шлях від почуттєвого сприймання до осмис­лених естетичний дій; усвідомлення старшокласниками (вік, коли почуття набувають якісно нового характеру, переживання стають змістовнішими і доволі глибоко впливають на емоційне сприйняття життя) того факту, що мистецтво безпосередньо пов'язано з жит­тям народу, його культурою.

Ціннісне ставлення до праці є важливою складовою змісту виховання особистості. Воно передбачає усвідомлення дітьми та учнівською молоддю соціальної значущості праці, розвинену потребу в трудовій активності, ініціативність, схильність до підпри­ємництва; розуміння економічних законів і проблем суспільства та засобів їх розв'язання, готовність до творчої діяльності, конку­рентоспроможності й самореалізації за умов ринкових відносин, сформованість працелюбності як базової якості особистості.

Трудове виховання є системою виховних впливів, мета яких полягає у морально-психологічній підготовці учнів до майбутньої професійної діяльності. Високий рівень її розвитку передбачає оволодіння особистістю загальними основами наукової організації праці, вмінням ставити мету, планувати її досягнення, організову­вати своє робоче місце, раціонально розподіляти сили і засоби досягнення бажаного результату, аналізувати процес і наслідки власних трудових зусиль, вносити необхідні корективи.

Основним завданням молодшої школи є формування в учнів уявлення про важливість праці для суспільства і для кожного з них. Педагог ознайомлює учнів з різними видами праці, з світом про­фесій та якостями особистості, потрібними сучасному працівникові. Трудове виховання учнів основної школи — це розвиток свідомого ставлення до праці, знайомство з працею людини у різних галузях ; економіки, формування вмінь працювати у колективі, на становлен­ня професійних інтересів, творення реального образу «Я». Одним із результатів трудового виховання і професійної орієнтації на цьому етапі є вибір учнем напряму майбутньої трудової діяльності та відповідного йому профілю навчання у старшій школі. Головними завданнями навчально-виховної роботи з старшокласниками є формування в них здатності до усвідомленого вибору майбутньої ; професії, розвиток загальнотрудових та професійно важливих якостей особистості.

Ціннісне ставлення до себе передбачає сформованість у зрос­таючої особистості вміння цінувати себе як носія фізичних, духовно-душевних та соціальних сил. Воно є важливою умовою формування у дітей та учнівської молоді активної життєвої позиції.

Ціннісне ставлення до свого фізичного «Я» — це вміння осо­бистості оцінювати свою зовнішність, тілобудову, поставу, розвиток рухових здібностей, фізичну витривалість, високу працездатність, функціональну спроможність, здатність відновлювати сили після фізичного навантаження, вольові риси, статеву належність, гігієніч­ні навички, корисні звички, стан свого здоров'я та турбуватися про безпеку власної життєдіяльності, здоровий спосіб життя, активний відпочинок.

Ціннісне ставлення до свого психічного «Я» передбачає . вихованість у дітей та учнівської молоді культури пізнання власного внутрішнього світу — думок, переживань, станів, намірів, прагнень, цілей, життєвих перспектив, ідеалів, цінностей, ставлень. Важливо навчити зростаючу особистість сприймати себе такою, якою вона є, знати свої позитивні і негативні якості, сприяти формуванню в неї реалістичної «Я»-концепції, готовності та здатності до само­вдосконалення, конструктивної самокритичності.

Ціннісне ставлення до свого соціального «Я» виявляється у таких ознаках: здатності орієнтуватися та пристосовуватися до нових умов життя, конструктивно на них впливати; визначенні свого . статусу в соціальній групі, налагодженні спільної праці з доросли­ми та однолітками; вмінні запобігати конфліктам, справедливому і шляхетному ставленні до інших людей.

Характер ціннісного ставлення особистості до себе істотно змінюється з віком. У молодшому шкільному віці розвивається рефлексія, формується вміння оцінювати себе як предмет змін. У підлітковому віці формується прагнення до самостверджен­ня, з'являється хворобливе переживання неуспіху, зростає роль самооцінки в регуляції поведінки. У юнацькому віці актуалізується потреба у самовизначенні, оцінці своїх здібностей і можливостей; виникає процес визначення сенсу життя та свого місця в ньому.

Культурно-національні чинники виховання

Найбільш ефективним завжди вважалося виховання на прикла­дах життєдіяльності батьків (історії роду, що органічно контамінує з історією народу), навколишньої природи, розкриття секретів і величі національно-державної мови, культури, міжнародної ролі і місії Батьківщини, видатних здобутків її славних синів і дочок у всіх сферах світового поступу, зокрема — педагогіки, починаю­чи від авторів літописів, Ярослава Мудрого, Митрополита Іларіона і Володимира Мономаха, Ю. Котермака і Г. Русина, П. Сагайдачного і Б. Хмельницького, Л. Барановича, Ф. Прокоповича, Г. Сковороди, Т. Шевченка, М. Максимовича і В. Каразіна, Ю. Федьковича, М. Шашкевича, О. Потебні, П. Юркевича і М. Драгоманова, Б. Грінченка, І. Франка і М. Грушевського, К. Ушинського і С. Русової, С. Сірополко, Г. Ващенка і В. Яніва, А. Волошина і О. Шаяна, Д. Чижевського, Ю. Бойка-Блохіна, Ю. Шевельова і В. Сухомлинського.

Маємо бачити й усвідомлювати світ, таємниці життя і рух до нього через найголовніші етапи, закономірності, особливості, інтереси, уроки життя та розвитку рідної Батьківщини — орга­нічно пов'язаної з світовою еволюцією ще з найдавніших епох та формацій, коли вона була активним суб'єктом розвитку світової цивілізації та культури.

Першими вчителями дітей є їхні батьки (члени роду). Тому й виховний процес має починатися з виховної роботи педагогічних колективів з батьками; з роз'яснення батькам та усвідомлення ними сутності й ролі матері та батька, природи і прав дитини; розуміння того, яку роль відіграє в житті немовляти (дитини) особистий при­клад батьків: і в сімейно-родових стосунках, і в ставленні до їхніх батьків, до історії народу, до рідної природи, мови, культури, нації і держави; до принципів і норм поведінки, праці та побуту; зреш­тою — до процесу власного навчання й громадянсько-культурного зростання, бажання й уміння виховувати дітей.

Найвищою турботою вихователів є дитина; метою і мірою успіху діяльності педагогів — міра фізично-духовного, ідейно-культурного, політичного розвитку дітей (учнів, студентів) як свідомих носіїв інтересів громадянського суспільства.

Визначальною постаттю навчальних закладів був, є і буде ВЧИТЕЛЬ.

Найпершою рисою (якістю) кожного вчителя має бути вроджена любов до дитини та природний нахил до виховання, до синтезу народної й академічної педагогіки.

Народну педагогіку упродовж тисяч років творили люблячі мате­рі, батьки (бабусі та дідусі), які заради щастя дітей самі ставали взірцями праці й культури (побутової, виробничої, суспільних від­носин, ставлення до природи, рослинного і тваринного світу, слави далеких і близьких предків), людяності і громадянського сумління, совісті й честі, вміння матерів берегти і множити культурні традиції, родинний добробут, сім'ю як основу держави, а батьків мужньо й жертовно захищати і рід, і Батьківщину та славу і будучину своєї етнонації, держави, мови, культури, активну роль народу в світо­вому розвитку. А всім разом — творити освіту й науку, мистецтво високої гуманістичної правди й краси, незрадливої любові та вірності національним святиням, і тим самим творити загально­людські цінності.

Великою скарбницею народної педагогіки стали «Велесова книга», міфологія і фольклор як утілення загальнонародного досві­ду, мудрості, моралі, етики поколінь.

Втіленням єдності народної й державницької педагогіки стало «Поучення дітям» Володимира Мономаха. Природно, що його педагогіка стала і синтезом грецько-еллінських, візантійських, римських, англійських виховних традицій, і вершиною вітчизняної суспільно-політичної думки, а завдяки цьому — вершиною всієї тогочасної європейської педагогіки.

Думки про роль людини та роль своєї держави в загальносві­товому процесі визначають і принципи виховання митрополита Іларіона та Кирила Туровського, церковної і військової тогочасної еліти, літописців Київської держави.

Переконливі приклади тому — «Літопис Аскольда», «Повість минулих літ» і Галицько-Волинський літопис з їх провідною ідеєю: розкрити поколінням «як виникла руська земля, хто в ній першим почав урядувати та як руська земля постала». Бо хто не знає свого минулого, той приречений не знати щасливого майбутнього, шляхів до нього.

Для відповіді на питання автори використовують і міфологію, Біблію та фольклор; і інформацію про мало не всі зарубіжні кра­їни, — однак в ім'я виховання людини — громадянина Київської держави усе те подано через призму зародження, становлення, розвитку своєї Батьківщини — суб'єкта й об'єкта світового про­цесу.

Технологія виховного процесу

Зміст та організацію виховного процесу визначає його мета як очікуваний ідеальний результат. Кінцева мета виховання поетапно конкретизується, виділяються проміжні виховні цілі, проектуються дії педагога й вихованців, орієнтовані на досягнення виділених цілей.

Технологічний підхід дає змогу активізувати, інтенсифікувати процес виховання, наблизити його до оптимального. Технологія є основою сучасного виховного процесу, оскільки як форма вихов­ного впливу характеризується високою наукоємністю і цим самим оптимізує його.

Особистісне долучення вихованців до спільної з вихователем діяльності у процесі застосування сучасних виховних технологій здійснюється через розв'язання соціально-моральних завдань, що ставлять вихованців в умови свідомого вибору і практичної реалі­зації особистісної позиції, стилю поведінки.

Технологія виховного процесу з поєднанням педагогічних при­писів, здійснюваних на рівні етапів та дій суб'єктів, з широкою варі­ативністю операціональної структури суб'єкт-суб'єктної взаємодії. Водночас вона є проявом індивідуальної майстерності педагога за умов використання ним оптимальних форм, методів та прийомів впливу на розвиток особистості.

Процес виховання окрім власне наукового підходу складається з творчих актів, засадами яких є відчуття вихователем конкрет­ної життєвої ситуації, його тактовність. Ця особливість виховної діяльності має переваги у ситуаціях екстремальних, недостатньо детермінованих, плинних, змінних.

Складовими виховних технологій є форми організації та спо­соби виховання. Процес виховання здійснюється у певних орга­нізаційних формах (індивідуальні, групові, колективні, масові). Сфера виховання є відкритою до пошуку альтернативних способів виховання.

Використання виховної технології є завжди вибором стратегії, прі­оритетів, системотвірних чинників взаємодії вихователя і вихованців, а також вибором тактики та стилю виховної роботи з ними.

Високий суб'єктивний компонент виховних технологій, пріоритет унікальності кожної особистості вимагає відповідального ставлення до технологізації виховного процесу, високого професіоналізму педагога.

Виховний простір розвитку особистості

Головне завдання сьогоднішньої практики — створення вихов­ного простору. Виховний простір — це не тільки середовище, а й духовний простір учня і педагога, це простір культури, що впливає на розвиток особистості. У ньому має бути представлений весь комплекс цінностей культури і культурних форм життя. Це простір соціальних, культурних, життєвих виборів особистості, котра само-реалізується у різних виховних середовищах (академічне середо­вище, клубне, середовище творчих майстерень тощо).

Основні вимоги до створення виховного простору

             •психологізація як здатність враховувати у комплексі всі зовнішні й внутрішні впливи на дитину й одночасно творити духовно-творче розвивальне середовище, нейтралізуючи негативні з них та посилюючи позитивні;

• відкритість соціуму — діяти у співпраці з сім'єю, громад­ськістю;

• залучення дітей до розв'язання суспільно значущих і особис-тісних життєвих проблем — формувати досвід громадянської поведінки;

•розвиток творчого потенціалу всіх суб'єктів навчально-виховного процесу;•спонукання школярів до самостійного розв'язання власних життєвих проблем у нестабільному суспільстві;

•життєтворчість як здатність забезпечити дитині можливість облаштувати власне життя, творити колективні і міжособистісні взаємини;

• педагогічна культура вчителів і вихователів, невід'ємними осо­бливостями якої є людяність, інтелігентність, толерантність, розуміння, здатність до взаємодії;

•педагогічний захист й підтримка дітей у розв'язанні їхніх життєвих проблем та в індивідуальному саморозвитку, забез­печення їх особистісної недоторканості і безпеки;

• самореалізація людини в особистісній, професійній та соці­альній сферах її життєдіяльності.

           Структура виховної моделі національного виховання

Виховна система — це цілісний організм, який виникає у процесі інтеграції основних компонентів виховання (мета, суб'єкти вихован­ня, їх діяльність, спілкування, відносини, кадровий потенціал, мате­ріальна база), що сприяє духовному розвитку і саморозвитку осо­бистості, створенню своєрідного, за визначенням К. Ушинського, «духу школи»            Серцевиною виховного процесу є особистість — її нахили, здібності, потреби, інтереси, соціальний досвід, самовідданість, характер.

Одним із визначальних принципів виховної системи є взаємо­зв'язок впливів: родини; вчителя; соціальних об'єктів; довкілля (освітнього простору).

Родина, її цінності є складниками суспільства, яке будується на родинних принципах співжиття, дбайливого ставлення до дитини на тих чинниках, що допомагають розкрити її творчий потенціал.

Залучення до співпраці управлінської, духовної, культурно-мистецької еліти та громадських інституцій створює унікальне середовище координації та інтеграції всіх ланок виховної системи.

Розуміючи українську національну систему виховання як самобут­нє і водночас споріднене з вселюдським культурно-історичне явище, акцентуємо увагу на усвідомленні педагогами кінцевого результату своєї праці — виховання свідомого громадянина, патріота.

Організаційно-структурна модель виховання

Реалізація сучасних технологій виховної роботи на практиці мож­лива на основі проектування розвитку особистості. Таким чином від­бувається перехід від «педагогіки заходів» до педагогіки формування особистісних рис і якостей. У цьому підході (див. таблицю) основними елементами розвитку особистості виступають: вікові особливості дитини (1); власне зміст виховної діяльності як спільної діяльності вихователя і вихованця (2); та основні очікувані результати на пев­ному етапі вікового розвитку, що складаються з трьох основних елементів, — набуті знання і цінності (3), сформовані ставлення до себе, оточуючого природного і соціального світу (4), життєві компе­тентності (5), тобто можливість діяти у конкретній життєвій ситуації відповідно до власних цінностей, ставлень та знань.

	Структура планування та оцінки ефективності виховання
Вікові особливості дитини	Зміст виховної діяльності	Критерії	Виховні досягнення учнів	Життєві компетентності
1	2	3	4	5

Такий підхід дає можливість оцінити ефективність проведеної виховної роботи на кожному віковому етапі розвитку вихованця. Оцінка здійснюється через порівняння очікуваних результатів виховної роботи з її реальними результатами. При цьому стає можливою оцінка ефективності виховання як окремої особистості, так і класу та школи в цілому.

РОЗДІЛ II. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Виховання учнів у сучасній школі здійснюється в контексті націо­нальної та загальнолюдської культур, охоплює весь навчально-виховний процес, грунтується на свободі вибору мети життєдіяльності та поєднує інтереси особистості, суспільства, держави та нації.

Нині особливо актуальним є фундаментальне методологічне положення видатного українського психолога Г. С. Костюка про те, що виховувати — означає проектувати поступове становлення якостей особистості та керувати здійсненням накреслених проектів.

Програма виховання є результатом проектно-цільової діяльності, що враховує найважливіші компоненти навчально-виховного проце­су, а саме: діагностування; визначення й обгрунтування педагогічних завдань; моделювання і прогнозування; проектування і планування, організацію різних видів діяльності з учнями; моніторинг динаміки рівня життєвої активності вихованців; корекцію (самокорекцію) та регуляцію (саморегуляцію) відхилень у їхньому розвитку; аналіз та прогнозування виховних ситуацій.

Програмою передбачається залучення учнів до різних форм твор­чої та суспільно корисної діяльності, зокрема: пізнавальної, оздоров­чої, трудової, художньо-естетичної, спортивної, пропагандистської, ігрової, культурної, рекреаційної, екологічної, що організовуються у години дозвілля, тобто у позакласний час.

       

           Метою Програми є створення цілісної моделі виховної системи на основі національних та загальнолюдських цінностей як орієнтов­ної для проектування моделей виховних систем у загальноосвітніх навчальних закладах України.

           Для досягнення означеної мети передбачено реалізацію таких завдань:

          • дотримання принципів виховання, визначених концептуальними засадами національної програми;

•  організація виховного процесу в класному колективі та з бать­ками на засадах проектної педагогіки;

•  створення програми виховання для кожного класу з урахуван­ням індивідуально-педагогічних можливостей класних керів­ників, батьків, а також результатів вивчення рівнів фізичного, соціального, психічного та духовного розвитку учнів;

•  змістове наповнення програми виховання з урахуванням віко­вих особливостей учнів;

•  задоволення базових потреб особистості вихованця (фізіологіч­них потреб, потреби в безпеці, любові та прихильності, визнанні та оцінці, самоактуалізаціі) в умовах загальноосвітнього навчаль­ного закладу;

•  реалізація у процесі роботи особистісно орієнтованого, діяльнісного, системного, творчого та компетентнісного підходів до орга­нізації виховного процесу в шкільному та класному колективах;

•  оптимальне поєднання форм організації виховної роботи: інди­відуальної, групової, масової;

•  створення належних умов для особистісного зростання кож­ного вихованця (створення ситуацій успіху та підтримки), його психолого-педагогічний супровід;

•  співпраця з органами учнівського самоврядування, дитячими громадськими організаціями;

•  інтеграція зусиль батьківської громади, представників держав­ної влади, громадських та благодійних організацій, правоохо­ронних органів та установ системи охорони здоров'я.

Програма виховання розрахована на весь період виховної діяль­ності з учнями конкретного класу з урахуванням їхніх вікових, інди­відуальних та психолого-педагогічних особливостей (для роботи з учнями 1-4-х класів, 5-9-х та 10-12-х класів).

Структурними елементами Програми є:

•  концептуальні засади, в яких закладені основна ідея, принципи та структура виховної моделі;

•  пояснювальна записка, в якій визначається мета й завдан­ня виховної діяльності учнів, особливості структури і змісту Програми, рекомендації класним керівникам (вихователям) щодо створення організаційно-педагогічних умов та застосу­вання різних форм і методів виховної діяльності;

•  змістове наповнення Програми для всіх ступенів навчання (початкова, основна, старша школа), побудоване за 6 змісто­вими лініями;

•  список використаної та рекомендованої літератури. Змістове наповнення Програми побудоване з дотриманням

принципу концентризму, що відповідає концептуальним засадам національної програми виховання і визначається цінностями та ставленням особистості до себе і людей, суспільства і держави, природи і здоров'я, праці і мистецтва. Після кожної змістової лінії подаються характеристики вікових особливостей учнів, зміст та форми виховної діяльності, критерії та вимоги до виховних досягнень учнів. У змісті виховної діяльності запропоновано орієнтовні форми проведення виховних справ та їх тематика для різних вікових категорій з ура­хуванням творчого підходу класних керівників, батьків, інтересів, запитів та потреб дітей.

У Програмі визначено орієнтири для роботи з конкретними клас­ними колективами. Програма виховання для роботи з конкретним класом повинна вирізнятися творчим характером, власною специ­фікою, що зумовлюється особливістю соціальної ситуації розвитку, провідною діяльністю, виховними впливами мікро- та макросоціумів, рівнями розвитку особистостей та класних колективів, індивідуаль­ними можливостями педагога.

У проектній діяльності увага класного керівника (вихователя) акцентується на таких аспектах:

•  розвиток творчої особистості дитини;

•  виявлення та становлення індивідуальних особливостей шко­лярів;

•  рівні особистісно-виховних досягнень учнів;

•  створення відповідних умов у школі для всебічного розвитку учнів;

•  функціонування системи медично-психологічного та соціально-педагогічного забезпечення процесу розвитку школярів.

У процесі поетапної реалізації Програми виховання класний керівник (вихователь) керується особистісно зорієнтованим підходом до здібностей, нахилів кожного учня, тим самим створюючи умови для саморозвитку, самовдосконалення, самореалізації на основі національних та загальнолюдських цінностей.

Умови реалізації Програми

Програма виховання учнів реалізується у процесі організації:

•  навчально-виховної діяльності;

•  позаурочної та позакласної діяльності;

•  позашкільної освіти;

•  роботи органів учнівського самоврядування;

•  взаємодії з батьками, громадськими організаціями, державними установами.

Дитина є суб'єктом виховного процесу, тому доцільно у прак­тику роботи школи впроваджувати такі виховні технології, ін­терактивні методи та форми діяльності, які ставлять за мету не нав'язування правил і норм та примусове їх виконання, а ство­рення умов для осмислення суті моральних правил і норм, їх доціль­ності, добровільного сприйняття, творчого застосування, набуття досвіду морально-ціннісного ставлення до самого себе, до людей, до навколишнього світу. А це потребує розвитку таких механізмів морального становлення особистості, як ідентифікація, децентра­ція, позитивний образ «Я», емпатія, совість, рефлексивно-вольові механізми.

Для реалізації Програми необхідно створити відповідні психолого-педагогічні умови у навчальному закладі, а саме:

•  відповідність виховної практики засадам особистісно орієнто­ваної гуманістичної парадигми освіти;

•  ставлення до особистості дитини як до суб'єкта виховання;

•  перцептивна, комунікативна, інтерактивна взаємодія всіх суб'єктів виховного процесу;

•  створення необхідних умов для розвитку творчого потенціалу особистості, перспектив її саморозвитку в колективі;

•  захист і підтримка інтересів особистості дитини;

•  самоідентифікація та суспільно значиме особистісне самовиз­начення дитини;

•  стимулювання ініціативності та життєвої активності дитини;

•  створення і набуття практичних навичок, необхідних для особистісної гармонізації;

•  інтеграція виховних впливів освітнього середовища;

•  практичне спрямування виховного процесу навчального закладу;

•  культивування цінностей особистості.

Урахування вікових та індивідуальних особливостей старших школярів передбачає добір доцільного змісту, методів, форм та від­повідних виховних технологій:

• навчально-виховних (формування необхідних знань, стійких поведінкових норм);

•  особистісно орієнтованих (створення ситуацій взаємодії, емпатії, використання активних та інтерактивних технік);

          • культурологічних;

•  дитиноцентричних (основа виховного процесу — створення умов для розвитку дитини);

            • соціоорієнтованих.

Для кожної вікової категорії прийнятним є використання індиві­дуальних (консультації), групових (тренінги, дискусії, дебати, ділові та рольові ігри), колективних (проекти) форм діяльності.

Для забезпечення ефективної реалізації Програми необхідно роз­робити навчально-методичні посібники та методичні рекомендації.

 

РОЗДІЛ III.

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ УЧНІВ

Початкова школа

Психологічні вікові особливості

Молодший шкільний вік є важливим у становленні особистості дитини, бо саме в цьому віці закладаються основи особистісного розвитку учнів початкової школи.

До вікових особливостей дітей 1-4-х класів можна віднести: незначний соціальний та моральний досвід, підвищену емоційність, вразливість і одночасно пластичність до морально-етичних впли­вів, імпульсивність та безпосередність поведінки дитини, бажання постійно розширювати коло спілкування. Тому узгодження поведінки та усвідомлення моральних явищ життя характеризуються емоцій­ними узагальненнями, аналізом ситуацій та вчинків, які відповіда­ють загальнолюдським етичним цінностям. Розрив між знаннями моральних принципів і відповідною поведінкою — найхарактерніша властивість дитини цього віку. Подальшого розвитку набуватимуть такі моральні почуття: провини, сорому, обов'язку, відповідальності, справедливості, власної гідності, сумління.

Основними потребами дитини в початкових класах є потреби у спілкуванні з людьми, в емоційному контакті, визнанні, оцінці своїх дій та вчинків, виявленні власних позицій у ставленні до інших, світу, у дружбі, товариськості, повазі до особистості, самоповазі, набутті нових знань та вмінь для пізнання довкілля.

Педагогічні завдання

Перед вчителем постає важливе завдання: вирізняти мотив вчинку дитини, роз'яснюючи їй його сутність і правильність в різних типових життєвих ситуаціях, даючи можливість емоційного «пере­живання» разом із практичним застосуванням отриманих знань.

Беручи участь у спільних видах діяльності, учні вчаться будувати свої взаємини із однолітками, входити в колектив ровесників. У них виникає потреба до взаємовимогливості та взаємодопомоги.

На цьому віковому етапі у дитини формується ядро особистості (моральні почуття, цінності, переконання), відбувається набуття досвіду моральної поведінки. Вона вчиться не лише виконувати вимоги колективу, а й бере активну участь у постановці вимог, виборі доручень, справи, яка їй до душі. В учнів виникає ще одне новоутво­рення — відносно стійкі форми поведінки і діяльності, які в майбут­ньому становитимуть основу формування її характеру.

Після закінчення 1-го класу у частини дітей не до кінця сформо­вані особистісні новоутворення, що є характерними для дошкільнят, а саме:

•  недостатнє усвідомлення сприйняття шкільного життя, необхід­ності впорядкувати та організувати його за певними законами та правилами співжиття;

•  недостатнє усвідомлення внутрішньої етичної інстанції, такої як совість (орієнтування лише на зовнішній контроль з боку дорослих, невміння діяти самостійно), що викликає у школярів почуття невпевненості у собі, спричиняє конфлікти у спілкуванні;

•  відсутність переваг та продуманих дій над імпульсивними (стри­мування бажань відбувається лише в разі очікування винагоро­ди чи покарання);

•  несформованість адекватної самооцінки.

Учителеві в 2-му класі слід продовжувати виховну роботу, спря­мовану на корекцію цих недоліків з метою будування специфічних для молодших школярів особистісних новоутворень: довільність психічних процесів, внутрішній план дій та рефлексію, інтелектуалі­зацію життя дитини.

У вчинках дітей наприкінці другого року навчання вже прогля­дається позиція у ставленні до того, що їх оточує. Розвиваються і змінюються внутрішні етичні інстанції, формуються моральні моти­ви поведінки; розвивається здатність співпереживати, співчувати, а отже, і співдіяти з дорослими та однолітками.

Молодший шкільний вік (за І.Д. Бехом) виявляється сприятливим щодо виховання у дитини фундаментального для її морального розви­тку новоутворення, яким є здібність цінувати особистість людини.

Головним новоутворенням навчальної діяльності є формування теоретичного мислення дитини, що знаходить відповідне вираження в рівні сформованості у дітей особистісних моральних якостей, першоос­нов багатьох моральних понять: доброти (гуманності), людяності, мило­сердя, чуйності, співчуття, чесності, справедливості, терпимості та ін.

Діяльнісний підхід у формуванні особистості учня

Формування особистості молодшого школяра значною мірою визначається реалізацією у виховному процесі діяльнісного підходу, згідно з яким моральні правила та норми дитина засвоює актив­но, в процесі діяльності та спілкування з дорослими, однолітками, старшими та молодшими дітьми. Основна функція її полягає в тому, що в ній набувається досвід ставлення дитини до світу, до людей, до самої себе.

Виховання молодших школярів здійснюється у процесі навчально-пізнавальної діяльності як провідної шляхом внесення ціннісних складових у зміст навчальних предметів, відведення належного місця «спільно-взаємодіючій діяльності» як на уроках, так і в позаурочний час; гуманізації взаємин у системах «учитель — учень», «учень — учень»; використання вчителем демократичного стилю спілкування з учнями; створення умов для творчої самореалізації кожної особистості.

Важливим є особистісно зорієнтований підхід у вихованні молод­ших школярів, оскільки для дітей цієї вікової групи характерна осо­блива сенситивність до морально-етичних впливів, а надто сприй­няття норм культурної поведінки, спілкування, мовного етикету, культури взаємовідносин.

Дуже часто внутрішнє самопочуття, емоційний настрій дити­ни залежить від особистості вчителя початкових класів, оскільки для учнів 1-2-х класів учитель залишається центральною фігурою, арбітром, авторитетом. Лише в 3-4-х класах самооцінка, оцінка однолітків починає переважати оцінку вчителя.

Зовнішнім вираженням позиції дитини є участь її у різноманітних ситуаціях дитячого життя. Вона виявляється залежно від очікувань учителя та дитини. Діти з невиправданими очікуваннями часто ста­ють агресивними або, навпаки, пригніченими; боязкими або недо­вірливими, соціально інфантильними або неспокійними. Ці аспекти необхідно враховувати у роботі з дітьми та батьками.

Головне завдання вчителя — навчитись створювати та вико­ристовувати у шкільному житті ситуації, в яких знання й дії були б злиті та дозволили б фіксувати динаміку духовно-морального роз­витку дитини, суть якого полягає у вмінні дитини самостійно, а іноді за допомогою вчителя реалізувати свої здібності до практичної діяль­ності. Вчитель має допомогти дитині розвиватись від елементарних навичок поведінки до більш високого рівня, для якого необхідні самостійність у прийнятті рішень і моральний вибір.

Ефективність різних видів виховання залежить від спрямованості виховного процесу, форм і методів його організації. Пріоритетними для учнів початкових класів є активні методи, спрямовані на само­стійний пошук істини, та такі, що сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості.

Форми діяльності

Оскільки в молодшому віці у дітей домінує образне мислення, то найбільш характерними є такі форми діяльності: ситуаційно-рольова гра, сюжетно-рольова гра, гра-драматизація, інсценування, гра-бесіда, гра-мандрівка, екскурсія, ігрова вправа, колективне творче панно, бесіда, тематичний зошит, ранок, свято, усний журнал, групова справа, оформлення альбому, уявна подорож, конкурси, ігри, школа ввічливості, демонстрація, розповідь, моделювання, інсценізація, вікторина, екскурсія, виставка малюнків, операція-рейд, виставка-ярмарок, перекличка повідомлень, добродійна акція, хвилини з мистецтвом, година спостереження, година милування, спортивні змагання, козацькі забави, театральна вистава, ляльковий театр, ведення літопису класного колективу, веселі старти, естафети, догляд за рослинами і тваринами.

Основна школа

 

Психологічні вікові особливості

Підлітковий вік — складний відповідальний період становлення особистості (за Л.І. Божович, це період другого народження особистос­ті), в якому формується соціальна спрямованість і моральна свідомість: моральні погляди, судження, оцінки, уявлення про норми поведінки, запозичені у дорослих. Шлях оволодіння ними відбувається через реальні стосунки, через оцінку їхньої діяльності дорослими. Наприклад, не одразу підлітки усвідомлюють, що волю загартовує і навчання, що відкрите визнання своїх помилок свідчить про сміливість, що усві­домлення своєї провини — крок до відповідальності. Знання мораль­них норм та еталонів взаємин вони розуміють не завжди глибоко, важко сприймають моральний релятивізм, тому оцінки вчинків інших категоричні, безкомпромісні. Моральні переконання ще нестійкі, проте вони стають специфічними мотивами поведінки. З'являються власні погляди, оцінки, які можуть швидко змінитись, але й протилежну точку зору підліток буде відстоювати так само пристрасно.

Важливі зміни відбуваються у мотиваційній сфері: потреба в само­повазі, в самоствердженні, у визнанні товаришів, у позитивному ставленні з боку друзів. З'являється орієнтація на майбутнє: мрії, ідеали, перспективні плани, віддалена мета. Проте для підлітка характерна й відмова від поставленої мети всупереч її об'єктивній значущості, бо воля ще слабка. Підлітки частіше діють за найбільш сильним мотивом, власною ж поведінкою вони ще не володіють, і самі визнають відсутність у себе вольових якостей.

Педагогічні завдання

Завданням педагогів є розвиток у підлітків вольової поведінки, використовуючи для цього емоційно привабливі цілі, підтримуючи їх наміри й уявлення про можливість досягти власного рівня дома­гань. За Л.І. Божович, у підлітків у вольовому акті ще слабо пред­ставлена виконавська частина. Очима підлітків основною причиною їх неуспішності в школі є лінощі. Практика свідчить, що не менше значення має забезпечення пізнавальної мотивації, розвиток інте­ресів. Для підлітків є характерною легкість виникнення переживань, емоційної напруги. їм важко стримувати свої радість, горе, образу, гнів. їхні емоції відрізняються ригідністю — інертністю, негнучкістю, навіть тенденцією до самопідтримування. Підлітки «купаються» у власному горі або в почутті провини. Вони відчувають задоволення від будь-яких переживань, відчувають потребу в сильних емоційних насиченнях. Суперечливі прагнення, які виникають досить часто, ще більше підсилюють загальний емоційний фон, що призводять до виникнення стану афекту. Афективний стан може бути досить тривалим і виникати з незначного приводу. Треба вчити підлітків володіти своїми емоціями, усвідомлювати їх, говорити про них, виявляти в культурних формах.

Відбувається інтенсивний розвиток самосвідомості: виникає інтерес до свого внутрішнього світу, що веде до поглиблення та ускладнення процесу самопізнання. Підліткова рефлексія спря­мована на розуміння самого себе. Особлива увага приділяється особистісним якостям, тому підвищується чутливість до оцінок з боку оточуючих, виникає орієнтація на реальні досягнення. Рефлексія від­криває недосконалість «Я», що глибоко та гостро переживається. Найбільший сплеск рефлексивності в учнів 7-8-х класів. Зростає критичність з приводу власних недоліків, наприклад, вже в 6-му класі з'являються діти, які не вважають себе здібними до жодного з предметів.

Моральна мотивація ще не є стійкою, тому підліток легко підда­ється навіюванню, таким формам соціальної поведінки, які роблять його дорослим у власних очах.

Підліткові образи «Я»

Образи «Я», які створює в своїй свідомості підліток, дуже різно­манітні: це і фізичне «Я» (уявлення про свою зовнішність), і психічне «Я» (про риси характеру, про свої здібності тощо). Але ставлення до всіх цих рис свого «Я» залежить від системи цінностей, яка фор­мується завдяки впливу членів своєї сім'ї та ровесників. Саме тому одні гостро переживають відсутність зовнішньої краси, а інші — фізичної сили, дехто всю увагу спрямовує на підвищення результатів у спортивних видах діяльності. Образ «Я» ще нестабільний, уявлення про себе рухливе. Іноді випадкова фраза, комплімент або посмішка надовго порушують спокій душевного життя підлітка.

З образом «Я» пов'язана самооцінка. Для підлітка важливо знати не тільки, який він є, але й наскільки значущими є його індивідуаль­ні особливості для оточуючих, а тому й для самого себе. Постійно відбувається порівняння: «Я такий, як усі» або «Я не такий, як усі». В ідеалі самооцінка повинна складатися із порівняння самого себе сьогоднішнього із самим же собою, але вчорашнім: «Я вчора і я сьо­годні, а яким я стану (повинен стати) завтра?». Це складно, проте ефективно. Самооцінка має загальний характер, та ще й заниже­на: підлітки перебільшують свої недоліки, успіхи дещо занижують. Але за заниженою самооцінкою може ховатись високий рівень домагань, на основі чого розвивається феномен «дискомфорт успіху». Підліток, маючи таку самооцінку, знецінює досягнення своїх ровесників, радіє їхнім невдачам. Така конфліктна самооцінка виникає за умови завищених вимог з боку батьків або песимістич­них уявлень про можливості свого сина чи доньки. У підлітка тоді виникає сильна реакція навіть на справедливі зауваження. Він шукає зовнішні причини для виправдовування своїх реальних невдач або тих, що прогнозуються. Такий «афект неадекватності» вимагає пошу­ку психологічного захисту у вигляді знецінення успіхів інших. Висока самооцінка повинна поєднуватись із здатністю диференційовано оцінювати свої досягнення і в той же час бачити недоліки та перспек­тиви покращання результатів за рахунок усунення недоліків.

Підлітки адекватно оцінюють товаришів, але завищують свою самооцінку. Загальне позитивне ставлення до себе, до своїх можли­востей повинно залишатися незмінним, а недоліки — сприйматись як тимчасові, які можна усунути.

Самооцінка поступово емансипується від оцінок оточуючих і набу­ває все більшого значення як регулятор власної поведінки.

Крім реального «Я» виникає і «Я» ідеальне. Якщо рівень дома­гань високий, а свої можливості усвідомлюються недостатньо, тоді «Я-реальне» буде дуже відрізнятися від «Я-ідеального». Такий стан веде до невпевненості в собі, а в поведінці це виявиться в образли­вості, впертості, навіть в агресивності. Якщо «Я-ідеальне» сприй­мається досяжним, воно спонукає до самовиховання, здійснення якого сприяє розвитку саморегулювання. Саморегулювання вміщує в собі вільну постановку мети та вибір засобів її досягнення. Деякі підлітки (3%) розробляють навіть програму самовдосконалення, але не всі мають силу волі та наполегливість, щоб здійснити її. Здат­ність ставити мету, усвідомлювати засоби її досягнення, викорис­товувати свої можливості, передбачати результати є показником високої зрілості особистості, що з'явиться пізніше. В учнів основної школи виникає потреба в життєвому самовизначенні, спрямованості на майбутнє, визначенні свого життєвого шляху, майбутньої профе­сії. Ця потреба конкретизується в новій соціальній позиції, яка роз­гортається на наступному віковому етапі.

Форми роботи

Враховуючи вікові особливості учнів основної школи, у роботі з ними доцільно використовувати такі форми роботи: година спіл­кування, класні збори, година класного керівника, анкета думок, зустріч, відверта розмова, просвітницький тренінг, ярмарок солідар­ності, конкурс, гра-експрес, спартакіада народних ігор, родинне свято, родинна вітальня, рольова гра, вікторина, веселі старти та естафе­ти, колективна творча справа (КТС) (жива газета, випуск газети, свято-презентація, усний журнал та ін.), проект, школа етикету, операція, виставка-конкурс, ведення літопису класного колективу, фестиваль, колективне ігрове спілкування, похід, спартакіада, турнір, гра-анкета, колаж, ігрова програма, пошукова гра, акція (милосердя, благодійна, екологічна та ін.), екологічна стежка, художня галерея, конкурс-ярмарок, виставка творчих робіт, трудовий десант, конкурс-інсценізація, конкурсна програма, інтелектуальна гра.

Старша школа

Психологічні вікові особливості

Старший шкільний вік, що охоплює період розвитку дитини від 15 до 18 років, у віковій психології прийнято вважати старшим підлітковим віком. Одним із важливих аспектів психічного розвитку старшокласників є інтенсивне дозрівання, провідна роль у якому відводиться розвитку мислення. У цьому віці учні виявляють більше самостійності в заняттях, у них інтенсивно розвиваються моральні сили, формуються та визначаються риси характеру, відбувається ста­новлення світогляду. Основною особливістю особистісного розвитку старшокласника є помітний розвиток самосвідомості, самооцінки, що грунтується на самостійному аналізі й оцінці власної діяльності, що не завжди через складність цього процесу є об'єктивним.

Старший шкільний вік є сенситивним у формуванні світогляду, виробленні стратегії життя, визначенні життєвих планів, формуванні вміння творити власну долю, активно відповідально та ефективно реалізувати громадянські права і обов'язки.

Разом із розвитком абстрактного й цілісного мислення в учнів : старших класів відбувається перехід до вищих рівнів мовлення, виникає прагнення до його самовдосконалення, намагання зробити його більш виразним, точним. Старшокласники вже вільно корис­туються комп'ютером, інтернетом, енциклопедичними словниками і зіставляють інформацію з різних джерел.

У старшокласників помітно розвивається самоспостережливість, уміння аналізувати поведінку. Для них характерне поглиблене усвідомлення психологічних процесів. Помітно зростають сила волі, витримка, наполегливість, самоконтроль. Інтереси стають зрілішими і водночас тривалішими, стійкішими, міцнішими. Розвиваються пізна­вальні інтереси, зокрема, до самостійних видів навчальної роботи. У результаті пізнавальної діяльності старшокласники повинні уміти: поповнювати словниковий запас, сприймати інформацію та визначати нові ідеї, володіти достатнім обсягом інформації, використовувати засвоєний матеріал за нових умов, критично мислити, вирішувати складні проблеми, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, інтегрувати й синтезувати інформацію, відрізняти незначні і   відмінності, досконало аналізувати ситуацію, передбачати наслідки, оцінювати процес і результати, міркувати, будувати гіпотези, засто­совувати ідеї на практиці, узагальнювати та робити висновки.

Форми роботи

Під час навчання у цей період виникають нові мотиви професійно­го та життєвого самовизначення. Старшокласники, визначаючи сис­тему цінностей, керуються планом свого індивідуального розвитку та соціальною значимістю життєвих цілей. Соціальні мотиви старшо­класників стають більш диференційованими і дієвими, що зумовлює використання у роботі з ними таких форм роботи: диспут, брифінг, відверта розмова, етичний тренінг, ярмарок професій, конкурс, діло­ва зустріч, етичний тренінг, тестування, екологічний десант, турнір ораторів, моделювання розвивально-виховних ситуацій, музична вітальня, тематична дискотека, клуб веселих та кмітливих (КВК), шоу-програма, проект, благодійна акція, брейн-ринг, сократівська бесіда, телефон довіри, філософський стіл, складання індивідуаль­них програм саморозвитку, дебати, похід, екскурсія, бенефіс, колаж, бал, презентація, агітбригада, прес-шоу, телеревю, аукціон, десант, експедиція (фольклорна, краєзнавча та ін.), вечір (поезії, пам'яті та ін.), круглий стіл, прес-конференція, фоторепортаж, мобільний консультаційний пункт, презентація-захист, інтернет-форум, відкри­та кафедра, вернісаж, творчий портрет, школа лідера, театральна вистава, мистецькі шкільні колективи (театральні, хорові, хореогра­фічні), тематичний діалог, конкурс творчих робіт, захист проектів, поетична вітальня, бал, самотестування, публіцистична вистава, рух учнівської молоді, експедиція, літопис класного колективу, конкурсна програма, вікторина, інтелектуальна гра, трудові загони, табори праці та відпочинку, шкільні лісництва, учнівські виробничі бригади.

 

РОЗДІЛ IV.

ЗМІСТ ВИХОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Ціннісне ставлення до себе

Початкова школа

Виховні досягнення учнів 1-4-х класів
Сформованість основ духовно-морального та фізичного розвитку особистості:
• усвідомлення цінності власного життя і збереження здоров'я (фізичного, психічного, соціального,
духовного, культурного) кожної людини;
• адаптація до змін навколишнього середовища, пізнання прекрасного у собі, основ самооцінювання,
самоконтролю, саморегуляції, самоповаги, почуття гідності, безпеки власної життєдіяльності;
• знання та навички ведення здорового способу життя (дотримання правил гігієни, рухового режиму)
Орієнтовні теми для виховної діяльності
1-й клас	2-й клас
«Наша мова — солов'їна»,	«Книга — мій друг»,
«Книга в житті людини»,	«Чарівні слова», «Мій день народження», «Що потрібно знати про свій характер?», «Як організувати свій день?», «Цінуй свій час і час інших», «Сам удома», «Дав обіцянку — виконуй», «Умій слухати», «Дбай про інших», «Однокласник, товариш, друг», «Дерево міцне корінням, а людина — друзями», «Як не захворіти», «Подорож до Країни здоров'я»,
«Книга — джерело знань»,
«Азбука ввічливості»,
«Бути вихованим — що це означає?»,
«Розкажи про себе»,
«На кого ти хочеш бути схожим?»,
«Мій настрій»,
«Мій день»,
«Зовнішній вигляд учня»,
«Я і мої друзі»,
«Я і мій клас»,
«Як треба поводитися у школі, вдома, на вулиці?»,
«Кожній речі — своє місце»,

1-й клас	2-й клас
«Якщо хочеш бути здоровим — загартовуйся», «Чистота — запорука здоров'я», «Будемо здорові, або Пригоди маленьких зубчиків», «Вогонь буває різним», «Абетка пішохода», «ПШ — пішохід»	«Профілактика інфекційних захворювань», «Старти надій»
3-й клас	4-й клас
«Найцінніше в моєму житті», «Дорога кожна хвилина», «Мої доручення», «Мій день: хороше і погане», «Дисципліна і культура», «Дорога в школу та додому», «Ти вихована дитина?», «Твій зовнішній вигляд», «Мій улюблений герой», «Як я дбаю про своє здоров'я», «Продукти харчування: наші друзі й вороги», «Здоровим будь!», «Свято Мийдодира», «Спортивна надія»	«Віра у себе», «Завтрашній характер — у сьогоднішньому вчинку», «Для чого живе людина?», «На кого я хочу бути схожим у житті?», «Мій ідеал», «Твої норми поведінки», «Що означає бути вихованим», «Чуйність і байдужість», «Не кидай слів на вітер», «Хто багато читає, той багато знає», «Козацькі забави», «Як я провів канікули»,  «Почни день з ранкової гімнастики», «Переможемо всі хвороби», «Культура харчування», «Шкідливі звички»

Основна школа

Виховання досягнень учнів 5-7-их класів
Усвідомлення основних засад «Я»-концепції особистості: •  норм власної поведінки; •  прагнення бути фізично здоровою людиною; •  знань та вмінь оцінювати свій фізичний та психічний стан, своє здоров'я; •  наслідків негативного впливу шкідливих звичок на здоров'я людини; •  конструктивний підхід до вирішення різних життєвих ситуацій
Орієнтовні теми для виховної діяльності
5 клас	6 клас
«Індивідуальні особливості людини», «Пізнай себе», «Презентація твого дня народження», «Я і моя родина», «Мої права і обов'язки», «Твій режим дня», «Бережи свій час», «Дотримання шкільної етики», «Школа ввічливих наук», «Похід вихідного дня по рідному краю: уміння орієнтуватися за місцевими ознаками», «Гра-змагання на місцевості зі спортивно-туристської та топографічної підготовки», «Що Наум нам приніс на ум», «Пташка красна своїм пір'ям, а людина — своїм знанням»,	«Азбука спілкування», «Вміння знаходити себе в суспільстві», «Характер людини: як він формується», «Що таке толерантність?», «Пізнай себе», «Світ моїх захоплень», «Моя поведінка в класі»,  «Мої права та права інших», «Права та обов'язки учня», «Змагання-конкурс на місцевості з туристської техніки», «Життя чудове, тому що можна подорожувати», «Духовне та фізичне виховання», «Здоровий спосіб життя», «Моє здоров'я», «Фізичне загартування школярів».

5-й клас	6-й клас
«Марафон ерудитів», «Кмітливі, вперед!», «Що я маю знати, щоб зберегти своє здоров'я», «Правильне харчування та здоровий сон — запорука міцного здоров'я», «Загартування та фізичні вправи — необхідні умови здорового способу життя», «Тато, мама і я — спортивна сім'я», «Щоб не трапилось біди, правил дорожніх дотримуйся завжди»	«Особиста гігієна хлопчиків», «Особиста гігієна дівчаток», «Про шкідливі звички», «Алкоголь та його наслідки», «Екологія душі»

7-й клас
«Права дитини — мої права», «Здоров'я — головне багатство», «Сходинки до сімейного життя», «Я в колі сім'ї», «Моя родина», «Яскраві події мого життя», «Господарочка», «Добродії»	«Валеологічне виховання засобами туризму», «Проведення одноденного походу з елементами орієнтування за допомогою компаса та карти», «Країна моїх мрій» (дозвілля та хобі), «Моє дозвілля», «Таланти твої, Україно», «Якщо я буду...», «Вчитель — моє покликання», «Мій улюблений учитель»
Виховні досягнення учнів 8-9-х класів
Сформованіоть основних засад «Я»-концепції особистості:
• вмінь цінувати себе як унікальну і неповторну особистість;
• наслідків негативного впливу шкідливих звичок на здоров'я людини;
• вміння визначати свій соціальний статус у соціальній групі, уникати конфліктних ситуацій,
адаптуватися в різних життєвих ситуаціях та конструктивно впливати на них, коректувати
та регулювати власну поведінку; власної культури самопізнання
Орієнтовні теми для виховної діяльності
8-й клас	9-й клас
3 чого починається пізнання», «Чи любиш ти себе?», «Яка людина заслуговує на повагу інших», «Ким бути і яким бути», «Створення життєвого проекту саморозвитку», «Світ моїх захоплень», «Фізична краса не постійна, а духовна краса — вічна», «Туризм як різновид фізичної активності — складова здорового способу життя», «Ігри та змагання на місцевості з техніки туризму», «Кроки до успіху», «Я — частинка Всесвіту», «Як подолати невдачу?», «Наодинці із собою», «Промова на захист добра, милосердя, честі, любові», «Я» на арені суспільного життя», «Сам собі вихователь», «Кодекс чесної особистості», «Шлях до себе»	«Мій ідеал», «Бережи честь змолоду», «Пізнай себе — і ти пізнаєш світ», «Мої життєві принципи», «У колі симпатій», «Країна моїх мрій», «Вміння бути самим собою», «Як стати лідером?», «Без добрих справ немає доброго імені», «Про культуру почуттів», «Засоби профілактики травматизму і патологічних станів організму під час проведення туристсько- краєзнавчих подорожей». Участь у шкільному та районному святі «День туризму», «Що таке самовиховання, самооцінка, самореалізація?», «Найскладніше — не відстоювати свою думку, а мати її», «Життя — це не ті дні, що пройшли, а ті, що запам'ятались», «Умій сказати, умій змовчати», «Хочеш бути щасливим — будь ним!», «Не говори, що знаєш, але знай, що говориш», «Бережи себе», «Здоров'я — скарб»

Старша школа
Виховні досягнення учнів 10-12-х класів
Сформованість життєвих компетенцій, активної життєвої позиції:
• розуміння та реалізація «Я»-концепції особистості
• імунітету до асоціальних впливів, готовності до виконання різних соціальних ролей;
• уміння орієнтуватися та адаптуватися у складних життєвих ситуаціях, розв'язувати конфлікти
на основі принципів толерантності;
• навичок самопізнання, самовизначення, самореалізації, самовдосконалення, самоствердження,
самооцінки;
• життєвих пріоритетів, цілей та ідеалів;
• особистої культури здоров'я
Орієнтовні теми для виховної діяльності
10-й клас	11-й клас
«У кого немає в душі минулого, у того не може бути майбутнього», «Стався до людей так, як би ти хотів, щоб ставилися до тебе», «Чарівне слово «дякую», «Добра людина та, що робить добро, чи та, що не робить зла», «Не зраджуй у дружбі, материнстві, батьківстві», «Поведінка старшокласників у громадських місцях», «Правда життя», «Зупинимо СНІД, поки він не зупинив нас», «Знати, щоб жити!», «Сходинки фізичного розвитку», «Техніки і способи психічного впливу на соматичний стан організму», «Шлях до самореалізації, або Як стати особистістю», «Відшукай себе серед інших», «Як подолати конфлікт?», «Я та інші», «Народжений бути унікальним», «Духовні потреби та ідеали мого «Я», «І буде син, і буде мати, і будуть люди на землі», «Формування української народності. Походження назв «Україна», «українці», «Зустріч з народними умільцями краю», «Літопис мого родоводу», «Традиції моєї родини», «Сімейні реліквії», «Статева культура — основа сім'ї та усвідомлюваного батьківства», «Українська сім'я — основа держави», «Батьки і діти»	«Люби Україну — твою рідну землю», «Людина народжується для вічності», «Цінуй честь сім'ї», «Умій дати слово і тримати», «Добро і зло...», «Сходинками до вершини успіху», «Твоє майбутнє — в твоїх руках», «Дороги, які ми обираємо», «Зроби свій вибір на користь здоров'я», «Подбай про своє здоров'я сам!», «Інформація — запорука освіченості», Краєзнавчий ярмарок «Традиційна українська кухня», Проведення дводенної туристсько-краєзнавчої експедиції з використанням туристського спорядження та облаштуванням бівуаку (установка наметів, обладнання місця для вогнища, приготування їжі)
12-й  клас
«Пріоритети подружнього життя»,	«Від виховання до вихованості»,
«Громадянська та соціальна відповідальність	«Чи кожна людина може бути щасливою?»,
у шлюбі»,	«Чи кожен може бути успішним?»,

12-й клас
«Моя участь у вирішенні побутових	«Вечір бардівської пісні»,
та господарських питань у родині»,	«Чи  може людина бути творцем свого
«Дружна сім'я — першоджерело людського	щастя?»,
буття»,	«Якщо я для себе, то навіщо я?»,
«Моральна чистота стосунків між юнаком	«Конверт дружніх запитань»,
та дівчиною»,	«Заговори, щоб я тебе побачив» (Сократ)
«Бути совісним означає...»
2. Ціннісне ставлення до сім'ї, родини, людей
Початкова школа
Виховні досягнення учнів 1-4-х класів
Сформованість основ національних та загальнолюдських цінностей:
• уміння та навичок підтримки та збереження міжособистісної злагоди, запобігання та мирне
розв'язування конфліктів;
• здатності враховувати думку інших людей, адекватно оцінювати власні вчинки та вчинки інших;
• моральних якостей (чуйності, чесності, правдивості, справедливості, гідності, толерантності,
милосердя, взаємодопомоги, товариськості, співпереживання, щедрості, поваги до особистості)
Орієнтовні теми для виховної діяльності
1-й клас		2-й клас
«Мої обов'язки в сім'ї»,		«Мій товариш»,
«Мамо, тато, я — дружна сім'я»,		«Моя іграшка — тобі»,
«Що значить бути вихованою людиною?»,		«Буду гідним скрізь і всюди, щоб нести вам
«Світлофор ввічливості»,		радість, люди!»,
«Чарівні слова відкривають серця»,		«Про справжню дружбу»,
«Чесним треба бути всюди»,		«Школа вишуканих манер»,
«Школа гарної поведінки»,		«Ти вихована дитина?»,
«Умій слухати»,		«Турбота: діти допомагають дітям»,
«Відкриваємо скриньку добрих справ»,		«Якби я вчинив...»,
«Про дружбу»,		«Шануй батька й неньку»,
«Кого з друзів ти візьмеш у подорож?»,		«Традиції та реліквії моєї родини»,
«Майстерня Діда Мороза»,		«Берегиня»,
Свято «Чепурушки»,		«Рушник моєї бабусі»,
«Бабусина скриня»,		«Захоплення моїх рідних»
«Скриня народної мудрості»
3-й клас		4-й клас
«Дерево міцне корінням, а людина — родом»,		«Ти знаєш, що ти людина?»,
«Родина, родина: від батька до сина»,		«Гляди, не забудь — людиною будь!»,
«Вчимося бути добрими людьми»,		«Народна мудрість про добро, совість,
«Якщо ти погано вчинив»,                    ;		ввічливість, справедливість, чесність»,
«Мій день, мої вчинки»,		«Хочу» і «треба»,
«Чужого горя не буває»,		«Розкажи мені про себе»,
«Якщо твій друг помилився...»,		«Подаруй свято іншим»,
«Як і чим випробовується дружба»,		«Слово не горобець — вилетить не піймаєш»,
«Про правила товаришування»		«Вихована людина: яка вона?»,
		«Золоте правило ввічливості»,
		«Мама, тато, я — читацька сім'я»,
		«Від матері доні добро передати»

Продовження таблиці Основна школа

Виховні досягнення учнів 5-7-х класів
Усвідомлення цінностей соціального спілкування:
• розуміння особистих, родинних, громадянських, національних та загальнолюдських цінностей;
• вміння співпрацювати з іншими, працювати в групі та в колективі, прощати та просити пробачення
Орієнтовні теми для виховної діяльності
5-й клас		6-й клас
«Дружба — це...»,		«Людей я буду любити, добро й милосердя
«Хочеш мати друга — навчись другом бути»,		чинити»,
«Еталон поведінки мого однолітка»,		«Людина починається з добра»,
«Я і мій ідеал»,		«Я зичу вам доброго дня!»,
«У добрі справи ти вклади прекрасні прояви душі»,		«Еталон поведінки мого однолітка»,
«Заповіді людяності»,		«Золоте правило поведінки»,
«Спілкуємося та діємо»,		«Ні — шкідливим звичкам!»,
«Вчимося спілкуватися»,		«Я та моє здоров'я»,
«Скарбничка мудрості»,		«Мій родовід»,
«Не робіть моїх помилок»,		«Моє рідне село»,
«Тлумачний словник ввічливих слів»,		«Мої земляки»,
«Добро — це коло, всередині якого є краса»,		«Дідусеві нагороди»,
«Мистецтво дарувати»,		«Цілую бабусині втомлені руки»,
«Чи допоможуть вітаміни всім нам вчитися		«Найкращі дні для наших матерів —
відмінно»,		це ті, коли щасливі їхні діти»,
«Для мами — завжди ласкаві слова»,		«Дідусю, дідусю, тобою горджуся...»,
«Люба моя ненько»		«Берегиня нашого дому»
7-й клас
«їх подвиги в пам'яті вічні»,		«Все починається з родини»,
«Будь гідним пам'яті батьків»,		«Захоплення моїх батьків»,
«Через віки пам'ять проростає»,		«Бабусині рушники»,
«Безсмертним подвигом своїм вони прославили		«Родина від батька до сина»,
Вітчизну»,		«Тато, мама, я — спортивна сім'я»,
«Героїчне минуле народу»,		«Захоплення моєї родини»,
«Це — пам'ять серця»,		«Пісні моєї бабусі»,
«Минуть роки, минуть віки, а подвиг житиме завжди»,		«Краще добрим бути»,
«Цього ніколи не забути»,		«Добро і зло»,
«Поспішаймо до оселі ветерана»,		«Співрозмовник»,
«Доля людини»,		«Разом нас багато»,
«Знати, щоб пам'ятати»,		«Даруймо книгу»,
«Закон і ми»,		«Даруймо радість людям»,
«Різні люди — різні погляди»,		«Мій справжній друг»,
«Не потрап у тенета...»		«Мобільну безпеку увімкнено»
Виховні досягнення учнів 8-9-х класів
Засвоєння сімейних, родинних та суспільних цінностей:
• критичного ставлення до поведінки людей;
• єдності слова і діла;
• активної моральної життєвої позиції;
• ідеалів сім'ї, родини, відносин у колективі;
• духовно-моральної культури особистості
Орієнтовні теми для виховної діяльності
8-й клас		9-й клас
«Що означає бути підлітком?»,		«Любов до ближнього — джерело величі людини»,
«Твій справжній друг»,		«Відкрийте чарівні двері добра і довіри»,
8-й клас	9-й клас
«Ти живеш серед людей»,	«Любов'ю дорожити вмійте»,
«Народження істини, а не загострення стосунків»,	«Колектив починається з мене»,
«Взаєморозуміння. На чому воно грунтується?»,	«Цінності моєї родини»,
«Розкажи мені про мене»,	«Портрет мого колективу»,
«Собори наших душ»,	«Я» і «ми»,
«Що таке людське серце?»,	«Мої вчителі, старші друзі та наставники»,
«Умій бути вдячним»,	«Жити — значить спілкуватися»,
«Будувати життя чи пристосовуватись до обставин»,	«Молодь проти насильства»,
«Чому буває самотньо?»,	«Культура користування мобільним зв'язком»,
«Уроки добрих справ»,	«Я та інформаційно-комунікаційні технології»,
«Що внутрішня, що зовнішня краса тобі одній	«Твоя інформаційна безпека»
дарована, людино!»,
«Дисципліна: свобода чи необхідність?»,
«Правила користування мобільним зв'язком
у громадських місцях»,
«Твоя інформаційна безпека»
Старша школа
Виховні досягнення учнів 10-12-х класів
Сформованість соціально-комунікативних компетенцій:
• єдності моральної свідомості та поведінки;
• вмотивованості до самовизначення;
• значимості інтеграції національних та загальнолюдських цінностей;
• готовності до моральних вчинків на засадах гуманного ставлення до людей та доброчинної
діяльності;
• вільного морального вибору;
• навичок соціальної взаємодії та потреби допомагати іншим;
• реалізації активної за формою та моральної за змістом життєвої позиції;
• пріоритетів подружнього життя, збереження та примноження сімейних традицій, забезпечення
єдності поколінь;
• тендерної культури
Орієнтовні теми для виховної діяльності
10-й клас	11-й клас
«Моральний ідеал і його місце в житті людини», «Моральні якості, особливості їх вияву у різних сферах діяльності людини», «Моральна мотивація», «Моральні основи взаємин юнаків і дівчат», «Моральні основи сім'ї. Еволюція сімейних відносин», «Духовні скарби народу. Найстрашніші втрати — духовні», «Про віру, культуру, освіту», «Мистецтво жити гідно», «Що таке совість?», «Культура поведінки закоханих», «Милосердя в нашому житті», «Правила техніки мобільної культури», «Інформаційне суспільство України», «Я в реалі, я у віртуалі...», «Подорож мережею Інтернет»	«Обов'язок. Відповідальність. Совість», «Право і мораль», «Без правової культури немає правової держави», «Людське життя як найвища цінність», «Чи все в житті стосується тебе?», «Ким бути і яким бути?», «Культура особистості, її здатність до самовдосконалення», «Думка колективу чи думка особистості», «Конфліктна ситуація: народження істини, а не загострення стосунків», «Взаєморозуміння. На чому воно грунтується», «Естетика поведінки та етикет», «Інтелігентна людина: яка вона?», «У чому краса людини?», «Мобільна телефонія — цивілізоване спілкування», «Засоби масової інформації у демократичному суспільстві», «Світ і ІКТ»
12-й клас
«Від рідного до чужого, від близького до планетарного», «Толерантне ставлення до всіх націй і народностей», «Загальнолюдські цінності: осмислення вічних ІСТИН», «Мир та злагода — головна умова існування Землі і людства», «Вічні цінності сьогодні», «Моральні ідеали і їх місце в житті сучасної МОЛОДІ», «Людина. Доля. Душа», «Людина — невід'ємна частина природи, Всесвіту», «Відзначення днів матері, батька, сім'ї», «Літопис родоводу», «Українська народна педагогіка — про сім'ю», «Традиції моєї родини», «Сімейні реліквії», «Дружна сім'я — першоджерело людського духу»		«Проблеми батьків та дітей», «Сучасні аспекти родинного виховання», «Духовна єдність поколінь», «Українська сім'я — основа міцності держави», «Права і обов'язки дітей у шлюбно-сімейному законодавстві», «Моя участь у вирішенні побутових та господарських питань в родині», «Моральна чистота стосунків між юнаком та дівчиною», «Громадянська та соціальна відповідальність у шлюбі», «Пріоритети подружнього життя», «Етика мобільного спілкування», «Ідеї тендерної рівності в системі ціннісних орієнтацій сучасної молоді», «ІКТ — миттєвий доступ до інформації і знань»

3. Ціннісне ставлення до праці

Початкова школа

Виховні досягнення учнів 1-4-х класів
Сформованість понять та уявлень про важливість праці в житті людини:
• уявлення про типи професій;
• вміння і навички самообслуговуючої праці;
• поваги до людини праці;
• почуття відповідальності, вимогливості до себе, охайності, дбайливості, дисциплінованості,
старанності, наполегливості
Орієнтовні теми для виховної діяльності
1 -й клас				2-й клас
«Бджілка мала, та й та працює»,				«Навіщо людина працює»,
«Ми працю любимо»,				«Землю сонце прикрашає, а людину — праця»,
«Про двох братів — Умійка та Неумійка»,				«Діло майстра хвалить»,
«Знайомимось із професією»,				«Книжкова лікарня»,
«Коли я виросту...»,				«Подарунки молодшим друзям»,
«Місто веселих майстрів»,				«Професія моїх батьків»,
«Збережемо книгу»,				«Кращий мамин помічник»
«Подарунок малюкам дитячого садка»
3-й клас				4-й клас
«Праця годує, а лінь — марнує»,				«Праця прикрашає людину»,
«Цінуймо працю інших»,				«Праця — джерело життя і головна його
«Усі професії потрібні, усі професії важливі...»,				прикраса»,
«Скибочка хліба»,				«Я — черговий»,
«Мої досягнення»,				«Допоможи книзі!»,
«За що ми любимо свою професію»,				«Подарунки власноруч»,
«До джерел народних ремесел»				«Трудові традиції української родини»,
3-й клас	4-й клас
	«Працьовита родина», «Калейдоскоп професій», «Підприємства нашого міста (селища)», «Чи знаєш ти ціну праці?»
Основна школа
Виховні досягнення учнів 5-7-х класів
Сформованість потреби в праці:
• значимості суспільно корисної праці;
• навичок самообслуговування, ведення домашнього господарства;
• вміння доводити справу до логічного завершення
Орієнтовні теми для виховної діяльності
5-й клас	6-й клас
«Як організувати себе»,	«Ціна однієї хвилини»,
«Вчись учитись, щоб уміти трудитись»,	«Що означає культура навчальної праці?»,
«Моя майбутня професія»,	«Скільки у світі професій»,
«Це потрібно знати, щоб професіоналом стати»,	«Всі професії важливі»,
«Книга скаржиться! Книга дякує!»,	«Наші захоплення»,
«Ціна твого підручника»,	«Професії наших батьків»,
«Операція «Затишок»,	«Школа вмілих господарів»,
«Місто веселих майстрів»,	«Господарочка»,
«Даруйте радість людям»,	«Нумо, хлопці!»,
«Майстерня Діда Мороза»,	«Чи вмію я працювати?»,
«У колективі немає чужої роботи»,	«Мої досягнення»,
«Професії від А до Я», «Люди, які працюють поруч», «Професії мого роду»	«У країні «Зроби сам»
7-й клас
«Як навчитись цінувати і розраховувати час?»,	«Мої обов'язки в родині»,
«Як вибрати майбутню професію?»,	«Я це можу»,
«Усі професії важливі, обирай свою»,	«Трудова біографія моєї родини»,
«Чарівна краса вишиванки»,	«Не відкладай на завтра те, що можеш зробити
«3 магазину чи власними руками»,	СЬОГОДНІ»,
«Бабусин рушник у сучасний оселі»	«Професії в піснях»
Виховні досягнення учнів 8-9-х класів
Сформованість поняття професійного самовизначення:
• позитивно-емоційного ставлення до праці як до форми буття і способу самореалізації особистості;
• здатності до усвідомленого вибору майбутньої професії в ім'я національного державного інтересу;
• соціальної значимості праці в житті людини, естетики та культури праці в традиціях українського народу;
• вмотивованості, цілеспрямованості, організованості, кмітливості, працьовитості;
• проектування професійного становлення
Орієнтовні теми для виховної діяльності
8-й клас			9-й клас
«Бережи свій час і час інших», «Як правильно організувати свою працю?», «Економіка домашнього господарства», «Школа мій дім, я господар у нім», «Виконуй кожну справу добре сьогодні, і можеш не турбуватись про завтра»,			«Естафета улюблених занять», «Презентація професій», «Ярмарок професій», «Ким бути чи яким бути?», «Непрестижних професій не буває», «Як не помилитися у виборі професій?»,
8-й клас				9-й клас
«Що я знаю про майбутню професію?», «Ваш вибір: можу + хочу + треба», «Освіта — шлях до майбутньої професії», «Країна потребує професіоналів. Як ним стати?», «Праці ми шану співаємо», «Таємниця майстерності», «У світі професій», «Мої здібності: як обрати професію», «Мій перший мільйон»				«Професійний вибір: хто його має здійснювати?», «Світ професій: праця та покликання», «Освіта і професія», «Великий світ професій: як не загубитись у світі професій?», «Твій вибір — життєвий успіх», «Впорядкуємо ігровий майданчик для малят», «Твій трудовий загін», «Заробимо гроші своїми руками в таборі праці і відпочинку», «Ти і ринок праці», «Риси та якості фахівця», «Держава потребує професіоналів», «Підліткова праця: правознавчий аспект», «Трудові канікули», «Ти господар у своїй школі (вдома, в мікрорайоні)», «Працюємо разом, радіємо разом»
Старша школа
Виховні досягнення учнів 10-12-х класів
Сформованість готовності до творчої праці:
• навичок колективної трудової діяльності;
• основ ділової етики, інформаційно-комунікативних технологій;
• корпоративної культури особистості, основ науково					організації праці;
• основ економічних законів розвитку суспільства;
• уміння будувати професійну кар'єру в умовах системних змін;
• креативності, ініціативності, ерудованості, правосвідомості, працездатності
Орієнтовні теми для виховної діяльності
10-й клас					11-й клас
«Скільки коштує безгосподарність?»,					«Вільний час — простір для розвитку здібностей»,
«Бути економним — вимога часу»,					«Раціонально організовуй свою діяльність»,
«Економіка навколо нас»,					«Економність та господарність — ознака культури»,
«Економіка нашої школи, її бюджет і режим					«Уроки економії та бережливості»,
економи»,					«Ми знаємо, ми вміємо, ми зможемо!»,
«Я обираю своє майбутнє!»,					«Чи готовий я до вибору професії?»,
«Здоров'я і вибір професії»,					«Чи обов'язково бути студентом?»,
«У світі професій»,					«Професії нашого часу»,
«Смітникам — ні! Чистоті —так!»,					«Вони — професіонали»,
«Коли робота — в радість»,					«Знайомимось з маловідомими професіями»,
«Ти і ринок праці»,					«Ти і ринок праці»,
«Риси та якості фахівця»,					«Риси та здібності фахівця»,
«Держава потребує професіоналів»,					«Держава потребує професіоналів»,
«Підліткова праця: правознавчий аспект»,					«Підліткова праця: правознавчий аспект»,
«Трудові канікули»					«Трудові канікули»
12-й клас
«Діагностика своїх можливостей»,					«Ти і ринок праці»,
«Як уникнути труднощів при виборі професії»,					«Риси та якості фахівця»,
«Шлях до свого майбутнього»,					«Держава потребує професіоналів»,
«Школа... а далі?»,					«Підліткова праця: правознавчий аспект»,
«Кроки до професії»,					«Трудові канікули»
«Ось професія найкраща!»
4. Ціннісне ставлення до природи
Початкова школа
Виховні досягнення учнів 1-4-х класів
Сформованість понять та уявлень про довкілля:
• усвідомлення краси природи як унікального явища та її функцій в житті людини;
• пізнавального інтересу до природи;
• необхідності гармонійного співіснування людини та природи, відповідального ставлення до неї;
• дбайливого ставлення до природи в традиціях українського народу;
• ставлення до рослин та тварин на засадах білетики;
• «Контурна карта виховної еколого-натуралістичної роботи»
Орієнтовні теми для виховної діяльності
1-й клас		2-й клас
«Чистий клас»,		«Віч-на-віч з природою»,
«Збережемо чистим довкілля»,		«Чисте джерело»,
«Екологічна стежка»,		«Чиста криниця»,
«Збережемо красу природи. Зелені друзі мого		«Збережемо красу природи»,
краю»,		«Екологічна стежка в різні пори року»
«Перші весняні квіти»,		(вулицею міста, села),
«Зустріч пернатих друзів»,		«Чорнобиль — рана України»,
«Ми за них відповідаємо»,		«Первоцвіти просять захисту»,
«Тварини — не іграшки»,		«Наш квітник — найкращий»,
Туристська прогулянка «До чистих джерел»,		«Дивовижні звірі Марії Приймаченко»,
«Рослини моєї вулиці»,		«Якби тварини вміли говорити»,
«Природа в загадках, прислів'ях, приказках		Рухливі ігри з елементами техніки туризму,
та віршах»,		Вікторина-гра «Що покласти в рюкзак
«Екологія в загадках»,		для мандрівок»,
«Контурна карта виховної еколого-натураліс-		«Боляче буває всім» (ставлення до тварин),
тичної роботи»		«Тварини моєї місцевості», «Контурна карта виховної еколого-натураліс­тичної роботи»
3-й клас		4-й клас
«Чисте подвір'я»,		«Стань природі другом, будь природі сином»,
«Подорож лісовою стежкою»,		«Себе я бачу в дзеркалі природи»,
«Збережемо красу природи»,		«Тече річка невеличка»,
«Заповідні місця мого краю»,		«Чисте довкілля»,
«Подарунки осені»,		«Збережемо красу природи»,
«Казковий фруктово-овочевий бал»,		«Знай, люби, бережи»,
«Посаджу дерево»,		«Збережемо природу рідного краю»,
«На квіти осені чарівні подивись»,		Туристська гра-естафета «Долаємо перешкоди»,
«Я не ображу рідної землі»,		«В усі пори року прекрасна земля»,
Одноденна туристська прогулянка «У поході		«Екологічною стежкою до лісу (гаю, поля)»,
друзі»,		«Жива і нежива природа»,
«Чорнобиль не має минулого часу»,		«Нагодуй птахів (тварин)»,
«Ти відповідальний за тих, кого приручив»,		«Контурна карта виховної еколого-натуралістич-
«Таємниці Катерини Білокур»,		ної роботи»
«Тварини взимку потребують твоєї
допомоги»,
«Різдво в гості прийшло»,
«Контурна карта виховної еколого-натураліс-
тичної роботи»